Костел успіння Пресвятої Богородиці

Костел успіння Пресвятої Богородиці – прекрасний зразок неоготичної архітектури ХХ-го століття в Україні, знаходиться у невеликому містечку Кам’янка-Бузька на Львівщині. Місцеві називають його храмом, що рветься в небо.

Ця робота створена в рамках міжнародного конкурсу "Українські бренди в глобальні тренди"(15.09 -05.10 2021 р)Храм на місці сучасного костелу стояв вже з XV-го століття. Це був дерев’яний костел, який носив ім’я Святої Трійці і Святого Духа, фундатором якого був Юрій Струмило. У 1627-му році дерев’яний костел став жертвою татарського вогню.Коли у 1633-му відбулася фундація Владислава Вази, завершилося будівництво костелу Успення Пресвятої Богородиці в центрі міста, біля ринкової площі. Ян Центер у своєму протоколі 1718-го року написав, що довкола стін старого храму зводитимуться нові камяні мури і відбудеться будівництво кам’яного костелу. У новому протоколі 1722-го року зазначено, що будівництво триває. У 1741-му році до міста з візитом приїхав Миколай Вижицький, тоді храм ще не був завершений і освячений, а саме були відсутні одні з найголовніших елементів: орган, вівтар і бабинець, - місце, в якому на службі сидять похилі жінки. Також у протоколі було написано, що католицька громада вимагала три тисячі золотих монет від коронного писаря М. Ю. Жевуського, які пообіцяв фундатор Самуель Сулимівський. У 1757-му році з’явився опис костелу, який написав отець К. Сєправський. Там храм обрисований у вигляді латинського хреста з каплицею Ісуса Розіп’ятого та з каплицею святого Яна Непомуцена по двох боках. Всередині було сім вівтарів зі старого костелу. Уже 1766-му році костел був освячений архієпископом Вацлавом Сєраковським, тоді всередині було п’ять вівтарів, в головному з яких помістили мощі трьох католицьких канонізованих.На жаль, стан покриття і підвальних приміщень костелу тоді вже були негожі. Майже півстоліття головним служителем в церкві був отець Ігнацій Треттер. Саме він зробив неоціненний вклад у відновлення храму. Під його керівництвом замінили лави, встановили новий бабинець, оновили покрівлю даху, переклалт підлогу, купили новий орган, замінили двері. Проте стан костелу і далі був поганим, а в 1784-му році розібрали бічну каплицю Ісуса Розіп’ятого. Вже на початку 19-го століття розпочалися розмови про будівництво мурованого костелу на місці старого кам’яного, так як він був замалий і хиткий, люди робили збори коштів і матеріалів. Але власник міста помер і підготовку до зведення костелу було призупинено.Костел, який Ви бачите на фотокартці, почали будувати у 1911-му році, архітектором став Тальовський Теодор-Мар’ян. У період першої світової війни будівництво костелу увесь час призупинялося, а влітку 1915-го року російські війська вдарили по вежі храму, що призвело до її повного руйнування, до знищення цінних вітражів, мури і дах були добряче пошкодженні. Не дочекавшись закінчення війни, громада почала відновлення і добудову костелу, але у 1919-му році у місті відбулася українсько-польська битва, в результаті якої вогонь знову зачепив споруду. У 1920-х роках по закінченню війни костел можна було спокійно відновити і добудувати. Неоготична споруда була збудована остаточно у 1929-му році, а консерватором його став архієпископ Болеслав Твардовський. Освячення відбулося 16 травня. Після освячення до костелу докупляли вітражі. Оздоблювали і прикрашали інтер’єр та вікна тільки до початку Другої світової війни у 1939-му році. У ході бойових дій костел вцілів, проте постраждала католицька громада, яку у 1946-му році вивезли до Польської Народної Республіки разом із всіма цінними для духовенства речами. Радянська влада використовувала споруду як різного призначення магазин, заправку сифонів, зерносховище і склад дусту, - хімічної речовини, запах якої і досі стоїть у повітрі всередині.Своє духовне життя костел відновив в 1989-му році, коли його віддали римо-католицькій громаді Кам’янки-Бузької. Тоді перший проборець Володислав Дерунов разом з віруючими розпочав ремонт будівлі. У 1996-му році до костелу була внесена ікона Ісуса Христа Милятинського, а в 1997-му році архієпископом Маряном Яворським цей образ був увінчаний коронами, які посвятив папа римський Іван Павло ІІ. Зараз храм майже повністю відновлений, усе всередині і назовні виконане строго в стилі неоготики, тому будівля є цінною архітектурною пам’яткою. Усі вівтарі всередині виконані у цьому ж стилі, а головний вівтар Матері Божої Болісної є зразком неоготики, аналогів якому годі шукати в усій Україні. Храм є місцем зібрання католицького населення не тільки мого регіону, до нього кожного року на Різдво приходять вимушені переселенці з України у Польщі, які приїжджаючи на батьківщину предків, на Львівщину в Україні, у першу чергу йдуть в храм. Родичі автора цієї статті також мають такі традиції. Вважаю, що костел - це міст між Польщею і Україною, їх дитя в спільній столітній історії, якою вона би не була.Я пишаюся тим, що живу на Кам’янеччині й бренд мого регіону – саме цей безцінний витвір мистецтва нової готики, костел успіння Пресвятої Богородиці. Читачів моєї статті я запрошую до себе на малу Батьківщину, на якій стільки всього прекрасного. До кам’янецького костелу може завітати кожен, а посилання на путівник я залишу нижче. Наш костел – безцінний символ регіону, який переніс із собою до нас історію століть, тож я знову упевнився, що я живу на величній землі, якою варто подорожувати. Мандруйте Україною!