Парк у селі Райківці

Райковецький парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташований у селі Райківці Хмельницького району Хмельницької область.

Ця робота створена в рамках міжнародного конкурсу "Українські бренди в глобальні тренди"(15.09 -05.10 2021 р)Спочатку село було вільне. В кінці XV ст. село потрапляє в залежність до польського пана Герберта. Жителі села чинили опір, але пан силою поневолив селян і перетворив їх на кріпаків. Існують думки, що саме в цьому столітті культивовано сучасний парк. З оповідей старожилів відомо, що в 1847 році пан Радловський одружився з дочкою пана Скібневського, маєток якого розташовувався за 10 км., від села, і село Райківці перейшпо в залежність до пана Радловського. Пані Радловська жила у селі, вона мала три фільварки і понад 10 тисяч десятин землі. Один з фільварків був розташований біля парку. В парку пролягала так звана «панська дорога», по якій часто прогулювалась пані. Окремі кріпаки доглядали дерева та кущі. Існують думки,що поблизу парку був невеликий маєток. Значна частина кріпаків проживала за кілометр від розташування парку.Там був фільварок із приміщеннями, де вирощували птицю,а в одній із будівель була оранжерея. Тепер на тому місці залишилось насадження акацій та видовий сад. Будівлі до цього часу не збереглись. Сучасний парк займає близько 1.5 га. Тут росте дуже багато цінних порід дерев: кедрова сосна, модрина, клен – явір, клен гостролистий, клен польовий, різні види лип та беріз, каштан кінський. Росте у парку рідкісне в Україні тюльпанове дерево, відоме в селі під назвою «панська липа». Його цвітіння припадає на червень – липень. Вік «панської липи» становить приблизно двісті років. Дерево не поширюється по території парку, так як для запилення його квітів потрібні комахи (із дуже довгими хоботками) які мешкають у тропічних широтах. Вік кленів становить більше, ніж сто років. Про це свідчить ширина стовбурів дерев. Алея старих лип, можливо і складала колишню панську дорогу. Із кущів на території парку залишилися глід український, шипшина собача, жимолость, скумбпія, бузина. Історія свідчить, що значну частину парку становив фруктовий сад та розарій. Розташування площі парку дозволяло створювати штучні ставки. Старші люди розповідали про джерела, які до сьогодні часу ставляться смаком води. Сучасний видовий склад тварин насичений. Найбільш поширеними із птахів є сичі волохаті, горобці, синиці, шпаки, дятли, сойки, ворони, граки, галки, голуби, мухоловки, славки, малинівки, зорянки тощо. Із хижих птахів можна зустріти шуліку бурого, якого занесено до Червоної книги. Із ссавців зустрічається велика кількість гризунів, а також білки, куниці, тхори.