Стільське городище – культовий комплекс білих хорватів

Стільське городище – городище, територія міста та його пригороду, що існували ще до Київської Русі, та зараз є на території Львівської області. Це унікальний комплекс скал та печер, що репрезентують язичницьке та християнське минуле предків сучасних українців та сусідніх країн. Стільське городище служить підтвердженням факту про самостійність формування української нації, її незалежності, про наявність держави ще здавна.

Ця робота створена в рамках міжнародного конкурсу "Українські бренди в глобальні тренди"(15.09 -05.10 2021 р)Говорячи про українську історію, її початок, завжди йде мова саме про Київську Русь, славну державу, що у давнину розкинулась на всій території України та далеко за її межами. Не секрет, що вона складалась з багатьох племінних об’єднань слов’ян. Про одних з них, білих хорватів, та їхню історію ще до правління київських князів піде мова у цій статті. За історичними джерелами, у VIII – X століттях на території декількох сучасних сіл Миколаївського району Львівської області існував величезний прадавній мегаполіс – Стільсько. Як і більшість великих міст того часу, у столиці білих хорватів був дитинець та передмістя. Стільсько мало площу 250 га, та було оточено трьома лініями оборонних укріплень, валами та вежами на них, що вже може свідчити про міць та вагомість цієї точки на той час. Навколо самого міста також існували поселення, про що свідчать численні знахідки предметів побуту та прикрас. Стільсько населяло 40-50 тисяч населення. А сама територія, як припускають історики, давньої слов’янської держави Біла Хорватія була на території не тільки Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей, але й сучасних Польщі, Угорщини, Словаччини. На підтвердження існування такої могутньої держави існують багато письмових згадок про неї. Араби писали, що було велике місто, в якому бушувала торгівля. Візантійський імператор згадував про хрещених хорватів, предки яких жили у Північному Прикарпатті. Згадка є й у «Повісті минулих літ» під час оспівування походу Олега 907 року, та завоювання племені Володимиром Святославовичем, що відомий під іменем Великий.За повір’ями, місто поступово занепадало під нападами ворогів, тому вцілілі жителі заснували місто Стільсько, яке зараз є селом у Львівській області. Саме у цьому селі у наші дні близько один до одного розташовано багато цікавих пам’яток. Лише в’їжджаючи у цю місцевість, неможливо не помітити скелястість території. Скали супроводжуватимуть вас аж до найпопулярнішої серед туристів точки, названої однойменно з Стільським городищем. Це - досить пласкі скелі, з видимими та великими висіченнями всередині них. Туди можна навіть заглянути, та побачити малі, кімнатоподібні приміщення. Одразу за цими скелями стоїть Г-подібний камінь, природа якого невідома, але який точно зачаровує всіх приїжджих своїми велетенськими розмірами та формою. До сьогодні серед місцевих жителів ходять легенди, які передаються від покоління до покоління. Легенди про підземне місто, яке ніби-то відкривається раз на рік. І чи відкривається воно чи ні, ми точно не дізнаємось, але геофізики підтвердили ймовірність існування порожніх приміщень під нашими ногами. Ймовірно, приміщення - рукотворні, це - зали, що з’єднані між собою коридорами. І нам залишається лише здогадуватись, що заховано глибоко під землею, які скарби ми, можливо, і не зможемо побачити. Іншим цікавим об’єктом, теж належним до Стільського городища, є печери у сусідньому селі Дуброва. Їх унікальність полягає у поєднанні християнського та язичницького. Обабіч було навіть розкопано місця жертвоприношень. У цьому ж селі збереглась стародавня гребля, що служила для регулювання рівня води та ще раз підтверджує могутність міста, адже воно мало свій власний водний шлях.Зараз все, що можна побачити неозброєним оком – скали. Абсолютно різноманітні, великі та малі, дивні та зовсім звичайні. У деяких з них є висічення, що датуються ще дохристиянськими часами. За віруваннями, це – залишки від храмів, що колись існували. Храми ділились на зали, кожен з яких, за теорією, служив вівтарем для іншого язичницького бога. Після початку ери християнства, ці скелі та печери в них зайняли монахи. Цікавим фактом є те, що скелі випромінюють магнітні хвилі. Такі ж, як і відомі всім єгипетські піраміди чи Стоунхендж в Англії. У 2001 році Кабінет Міністрів вніс Стільське городище до числа нерухомих пам’яток історії та культури.Відомий історик Михайло Грушевський заперечував існування самого племені білих хорватів, проте наш сучасник Орест Корчинський впевнено взявся за дослідження регіону і запевняє, що за достатньої кількості експедицій людство дістане змогу переосмислити історію Галицько-Волинської держави. Це стане ще одним доказом того, що предки українців мали власну державу, розвивались самостійно, та не були частинами інших держав, а, навпаки, могли навіть їм конкурувати.Історичну цінність Стільського городища, поселення білих хорватів неможливо переоцінити. Це – прямий доказ існування могутньої держави на частині української території. Могутні скелі та залишки від земляних валів і сьогодні дозволяють нам уявляти славне минуле нашого краю, асоціювати себе зі своєю землею, гордитись, що ми походимо з України, що наші предки були сильними та шанованими. Попри все, білі хорвати населяли ще й декілька сусідніх країн, адже ми всі - слов’яни. Це – можливість комунікувати, знаходити спільну мову та підтримку на базі спільних предків, хоч і десять століть тому. Стільсько має потенціал стати потужною туристичною точкою, яка буде вдало рекламувати Україну й українців як націю, що точно має своє, відмінне від інших, коріння.